На 101 році життя пішов у вічність Григорій Романович Куземко, люблячий тато, дідусь, фронтовик, вчитель, колега, взірець справжньої Людини.
Григорій Романович пережив голодомор 30-х, колективізацію, пройшов вогняним дорогами війни, полон, а потім сталінські табори.
З 1955 року працював у Карильській школі вчителем математики та фізики.
Григорій Романович був людиною активної життєвої позиції. Деякий час очолював ветеранську організацію села Карильського.
Так важко вживати слово був, писати про цю надзвичайно добру, мудру людину в минулому часі. Адже ще не так давно вітали Григорія Романовича з ювілеєм за святковим столом.
Та світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях його близьких, колег, учнів, сусідів, всіх, хто знав Григорія Романовича.
Щирі співчуття родині з приводу подвійної втрати рідних людей: дев’ять днів, як пішов за межу життя улюблений внук Григорія Романовича – Роман Миколайович.
Нехай Всевишній дає сил, терпіння перенести біль втрати, а душу покійних прийме в Царство небесне.
Вічна світла пам’ять.
